Поміж прекрасних поліських лісів, серед чудової природи розкинулось мальовниче, веселе і привітне село Осова. Гарне воно будь-якої пори року. Осовляни живуть дружно. Вони дуже трудолюбиві і працьовиті. Так було з прадавніх часів, з глибоких віків, так триває і досі. «А чому ж така дивна назва поселення?», - запитає кожен, хто вперше її почує. Колись, дуже давно, ще у ті часи, коли звірі та птахи вміли говорити, трапилася пригода, через яку село і має таку незвичну назву. Однієї весни, як завжди, селяни вийшли в поле засівати родючі ґрунти житом, пшеницею. Згодом милувалися і раділи ніжним паросткам сходів. Працювали люди старанно, віддано, покладаючи всі надії на гарний урожай. Але неждано і негадано підкралася біда.

Хтось почав нищити майбутній урожай, згризаючи маленькі стебельця, які щойно почали набиратися соку та сили. Люди не могли боротися із шкідниками, не могли їх знищити, бо не знали, хто вони. Вирішили чергувати на ланах. Одного вечора хтось побачив над полем сову і, не подумавши, всі вийшли проганяти цих птахів, які полетіли геть із поля і стали жити в лісі.

Ось тут і почалось справжнє лихо. Малі миші, вже не ховаючись, почали хазяйнувати на полях, оскільки саме вони були тими шкідниками, які щохвилинно псували посіви.. Гризунів більшало, які перебиралися сюди (на безпечну територію) ще й з інших поселень. Селяни побачили це, зрозуміли і визнали свою помилку. На засідлані старійшин роду було вирішено перепросити птахів повернутись, але Сови навіть не схотіли і вислухати їх, тримаючи в серці образу.

Тоді, до мудрих птахів пішли мами із своїми дітками і благали їх врятувати від голоду, захищаючи і надалі поле від гризунів. Нічого не відповіли Сови, і жінки повернулися додому ні з чим. Але ж недаремно найрозумнішим птахом вважається Сова і рішення її було мудрим.

Вдосвіта похнюплені люди ішли на поле працювати на свої понівечені поля. Але їх здивуванню і радості не було меж - ніде не видно жодної миші, а над полями літали птахи, які знищували клятих гризунів. З усіх - усюд було чути задоволені вигуки людей:

            - О, дивіться, Сова!

             -  О, Сова!

Сусіди з інших поселень, почувши це, стали називати село Осова, а людей - осовлянами.

З того часу надійним захистом від гризунів є цей птах, а осовляни стали мудрішими,  розсудливішими і село стало процвітати...