Ільчук Віктор Петрович народився 15 липня 1979 року в селі Гладковка Голопристанського району Херсонської області. Згодом сім¢я повернулася на батьківщину батьків - село Осова Дубровицького району Рівненської області, де автор закінчив місцеву загальноосвітнью школу. Потім навчався у Рівненському обласному ліцеї педагогічного профілю. З 1997 по 1999 рік — служив у внутрішніх військах МВС України в місті Одеса.

З 1996 року починає активно займатися журналістикою та письменницькою діяльністю. Через рік він вступив на заочне відділення факультету української філології Рівненського державного гуманітарного університету. З 1999 року по 2001 рік -журналіст Рівненського обласного народного часопису «Волинь». З 2001 року член Національної спілки журналістів України. З 2002 року-редактор відділу культури Рівненської регіональної щоденної газети «ОГО». Автор кількох сотень публіцистичних статей. У 2003 році Віктор видав першу книгу – збірку поезії і прози. Визнання серед письменників краю отримала повість про українську повстанську армію. Наразі Віктор Ільчук займається підприємницькою діяльністю. Водночас не покидає літературну діяльність - закінчує роботу над пригодницьким романом, пише вірші.

Розповідь вишивальниці Лірник Павлини Федорівни

З давніх-давен український народ славиться своєю працьовитістю. Наші пращури були переважно хліборобами, їх життя минало полі, де зростало колосся, що цінувалося на вагу золота. Без праці не прожили жодного дня, бо розуміли, що в їхніх руках – добробут сім’ї. Та водночас були переконані, що для людини не менш потрібна ще й краса, яка формує душу. Так виникло, напевне мистецтво, зокрема вишивка. У сиву давнину сягає воно свого коріння. Саме з тих часів і бере витоки українська вишивка. Адже є ще народні майстри, котрі бережуть давні традиції і знають техніку вишивання. Зайшовши до моєї оселі ви побачите – що скрізь вишивка. У затишних кімнатах, привітно поглядаючи зі стін, зустрічають гостей рушники, якими прикрашені вишиті картини та ікони. А подушечки, серветки, наддверні панно роблять оселю святковою і чепурною.

Виразна і самобутність вишивок: барвисто-поліську - не сплутаєш ні з якою. Споглядаючи вишивки, сповнені віковою мудрістю, прекрасними стихіями Матінки Природи, відчуваєш, як зачаровуєшся витворами фантазії. В мене поширені різноманітні техніки вишивання. Кетяги горобини і калини, виноградні грона, колосся жита, фантастичні птахи сплітаються у гармонійній композиції. Візерунки, які милують наше око – не просто красивий вибір форми і вигравання співзвучності кольорів, а своєрідна філософія світобачення. Деякі свої вироби я подарувала для Свято-Михайлівської церкви.

Поміж прекрасних поліських лісів, серед чудової природи розкинулось мальовниче, веселе і привітне село Осова. Гарне воно будь-якої пори року. Осовляни живуть дружно. Вони дуже трудолюбиві і працьовиті. Так було з прадавніх часів, з глибоких віків, так триває і досі. «А чому ж така дивна назва поселення?», - запитає кожен, хто вперше її почує. Колись, дуже давно, ще у ті часи, коли звірі та птахи вміли говорити, трапилася пригода, через яку село і має таку незвичну назву. Однієї весни, як завжди, селяни вийшли в поле засівати родючі ґрунти житом, пшеницею. Згодом милувалися і раділи ніжним паросткам сходів. Працювали люди старанно, віддано, покладаючи всі надії на гарний урожай. Але неждано і негадано підкралася біда.

Урочище «Гора»

Район подорожі знаходиться в Дубровицькому районі Рівненської області. Урочище «Гора» має моренне походження. Моренами називають осадові відклади утворені безпосередньою дією льодовика, що рухався на породи ложа. На території нашого району в основному поширені морени Дніпровського зледеніння, що відбулося 290 тисяч років тому. Вважають, що на території України льодовий покрив, потужністю кілька сот метрів у крайовій частині, переміщувався у вигляді двох велетенських виступів Дніпровського льодовикового потоку і Західно-Поліської льодовикової лопаті. Внаслідок цього утворились висоти. На північних схилах Волинської височини (приблизно по лінії Володимир-Волинський – Малевичі – Рафалівка – Дубровиця ) середні висоти можуть досягати до позначок 220-230 м. моренні та водно-льодовиковівідклади Західно-Поліської льодовикової лопаті були істотно розширені в післяльодовиковий час.

Свою історію Осівська сільська бібліотека розпочинає з 1947 року. Перший запис, який був зроблений в інвентарній книзі №1, датується 30/09.1947року. На жаль, хто був першим бібліотечним працівником не відомо.        

В 1950-1953роках бібліотекарем  працює Рижа Р.І. Саме вона була фундатором бібліотечної справи в селі, завдяки  щоденній творчій праці, бібліотека стала справжнім культурним центром життя громади.  До бібліотеки надходить суспільно-політична, сільськогосподарська, науково-природнича, художня література. Жителі села знайомилися з новинками та художніми творами.

с. Осова – центр сільської ради розміщується за 18 км. від районного центру, за 20 км. від залізничної станції Домбровиця. Біля села протікає річка Бережанка. Через село проходить автошлях, який сполучає села Нивецьк, Підлісне. Дворів – 340, проживає 1050 осіб.

Село Осова прекрасне в будь-яку пору року. Особливо красиве, коли пишно цвітуть сади, коли першою зеленою щіточкою з’являється травичка, коли співають солов’ї, коли оживає земля – наша матінка. Край розкішних полів та неозорих ланів. Скільки сягає око – тремтять переливаються під сонцем хлібні ниви, красуються у смарагдових вінках сіножатті та лісів озера й невеличкі річки. Цей чарівний куточок Полісся називається Дубровиччиною.